Слова: Ганна Чубач
Музика: Зоряна Юдін

Житечко-жито, повне колосся,
Сіяли інші, жала не я.
Ні, не почулось, ні не здалося,
Це мене кличе юність моя.
Ні не почулось, ні не здалося,
Це мене кличе юність моя.

Полечко-поле, поле широке,
Сонце пекуче, коле стерня.
Стільки багато прожито років
Шкода одного білого дня.
Стільки багато, прожито років
Шкода одного білого дня.

Того в якому жовкла солома,
Того в якому я відбула,
Бігли шляхами загнані коні,
З мого дитинства, з мого села.
Бігли шляхами загнані коні,
З мого дитинства з мого села.

Хто мені скаже, що я надбала,
Що я згубила, що зберегла.
Роки минули, коні втомились,
Я повернутись теж не змогла.
Роки минули, коні втомились,
Я повернутись теж не змогла.

Довго дзвеніли роси невзбиті
Вилився в тугу спів солов'я.
Житечко жито, вперше чи вдруге,
Сіяли інші, жала не я.
Житечко жито, вперше чи вдруге,
Сіяли інші, жала не я.